#PowerTransition

InterNews112 @InterNews112@qoto.org

Світовий хаос як наслідок століть геронтократії в постімперській формації політичного устрою людства
*Автор: Анонім, опубліковано 1 травня 2025*
Сучасний світ потопає в хаосі: війни, економічні кризи, суспільна поляризація. Від війни в Україні до торговельних конфліктів і популістських бунтів — безлад став нормою. Проте цей хаос не є випадковим. Він є наслідком століть геронтократії — влади літніх еліт, що вкоренилася в постімперських політичних системах. Це есе досліджує, як геронтократія, породжена розпадом імперій, спричинила косність, зміцнила еліти та призвела до неспроможності адаптуватися, викликавши глобальний безлад.
Геронтократія: історичне коріння
Геронтократія — влада літніх — не є новим явищем. У Стародавньому Римі сенат, де переважали старійшини, гальмував реформи. В імперському Китаї конфуціанська шана до віку закріплювала бюрократичну інерцію. Постімперська епоха, що почалася з краху Римської, Османської та Британської імперій, успадкувала цю тенденцію. Після відступу колоніальних держав у ХХ столітті залишилися політичні структури — національні держави, альянси, інститути, — створені літніми елітами, які цінували стабільність більше за прогрес.
Глобальні інститути ХХ століття, такі як ООН, НАТО чи Бреттон-Вудська система, були розроблені лідерами, сформованими імперськими світоглядами. Ці люди, часто старші за 60, заклали ієрархічні системи, що обслуговували усталені інтереси. Наприклад, постійні члени Ради Безпеки ООН, визначені в 1945 році літніми лідерами воєнного часу, досі диктують глобальну безпеку, ігноруючи зростання впливу нових держав. Цей геронтократичний фундамент створює структурний розрив між інститутами та сучасністю.
Постімперська косність
Розпад імперій не привів до гнучких систем управління. Навпаки, постімперські держави успадкували жорсткі рамки, де домінують літні еліти. У СРСР правління Леоніда Брежнєва (1964–1982), що почалося в 58 і тривало до 75 років, стало символом застою. Економічний спад і мілітаризація за його правління заклали основу для краху Союзу, відлуння якого відчутні в нинішніх конфліктах Росії. У США лідери, такі як Рональд Рейган (69 років на момент обрання в 1980) чи Джо Байден (78 у 2020), відображають ту саму тенденцію, надаючи перевагу короткостроковій стабільності перед інноваціями.
У постімперських системах — демократичних, авторитарних чи гібридних — влада концентрується в літніх. У демократіях кар’єрні політики накопичують вплив десятиліттями: середній вік сенаторів США в 2025 році — 64 роки. В автократіях лідери, такі як Мао Цзедун (помер у 82) чи Володимир Путін (72 у 2025), утримують владу до похилого віку, придушуючи молоді голоси. Це закріплює політику, що не відповідає технологічним і соціальним змінам — від ШІ до кліматичної кризи.
Хаос як наслідок
Геронтократія породжує хаос через три механізми:
**Відставання політики**: Літні лідери, виховані в застарілих парадигмах, не справляються з новими викликами. Правила світової торгівлі, встановлені літніми переговірниками в рамках ВТО 1990-х, не підходять для цифрової економіки, розпалюючи конфлікти, як-от технологічна війна США та Китаю. У 2023 році 70% лідерів G20 були старшими за 60, тоді як глобальний медіанний вік — 31 рік, що підкреслює розрив.
**Захоплення еліт**: Геронтократичні системи концентрують багатство і владу в літніх еліт, підриваючи довіру. У постімперських країнах, як Росія, олігархи, пов’язані з Путіним (багатьом за 60–70), контролюють ключові галузі, гальмуючи інновації. Звіт Oxfam 2022 року показав, що 1% найбагатших — часто літні еліти — володіють 50% світового багатства, підживлюючи протести від Brexit до повернення Трампа в 2024 році.
**Опір змінам**: Літні лідери цінують спадщину вище за ризик. Конфлікт в Україні, керований історичними образами Путіна, відображає відмову адаптуватися до постхолодновоєнної реальності. Так само повільний перехід США до відновлюваної енергетики під керівництвом літніх політиків (комітет Сенату з енергетики, середній вік 67 у 2025) погіршує кліматичний хаос.
Ці фактори створюють замкнене коло: косна політика породжує кризи, які викликають популістські чи авторитарні відповіді, зміцнюючи геронтократію, коли лідери чіпляються за владу заради "порядку". Результат — світ проксі-війн, торговельних конфліктів і соціальних заворушень.
Приклади з практики
Вторгнення Росії в Україну (2022–дотепер) — яскравий приклад. Путін, 72 роки в 2025, керується постімперською мрією про велич, ігноруючи економічні втрати (інфляція 9,2%, ставка 21% у 2025) та ізоляцію. Його оточення — Микола Патрушев (73), Сергій Лавров (75) — посилює застій, відкидаючи компроміси, попри втрати (600–700 тис. осіб, за оцінками України). Ця геронтократія підживлює хаос — від зруйнованих міст до енергетичної кризи.
У США геронтократія спричиняє політичний параліч. Конгрес 2025 року (сенатори в середньому 64 роки) гальмує регулювання ШІ та кліматичні заходи, загрузнувши в партійних війнах. Трамп (78 у 2025), переобраний на ностальгії за "великою Америкою", розпалює розкол — від торговельних воєн до прикордонних спорів.
На глобальному рівні старіюче керівництво ООН (генсек Антоніу Гутерреш, 75 у 2025) та застаріла структура (вето в Радбезі) не справляються з кризами, як-от у Сирії чи Судані, продовжуючи хаос.
Шляхи виходу
Подолання геронтократичного хаосу вимагає системних змін:
**Обмеження термінів**: Ліміти на правління, як у Мексиці (один президентський термін), забезпечать приплив нових ідей.
**Представництво молоді**: Квоти для лідерів до 40 років, як у випадку з Джасіндою Ардерн (37 під час обрання), збалансують покоління.
**Децентралізація**: Надання влади молодим місцевим лідерам, як у бюджетних моделях Бразилії, обійде еліти.
**Культурний зсув**: Заперечення ієрархій віку, що цінують досвід вище за адаптивність.
Ці кроки наштовхуються на опір еліт, але низові рухи — як кліматичні протести 2019 року — доводять, що зміни можливі.
Висновок: світ на роздоріжжі
Століття геронтократії в постімперських системах посіяли хаос, зміцнюючи еліти, гальмуючи інновації та розриваючи зв’язок управління з реальністю. Від війни в Україні до торговельних конфліктів — наслідки очевидні. Розірвати це коло можна лише сміливими реформами, що дадуть голос молодим і гнучким лідерам. Без змін хаос поглибиться, загрожуючи майбутньому людства.
*Ключові слова*: геронтократія, світовий хаос, постімперська політика, захоплення еліт, війна в Україні, Трамп, Путін, системні реформи.