#ukrainianpoetry

#UkrainianPoetry
#ArtOfUkraine
#Arr
#БогданІгорАнтонич
«Зелена Євангелія», 1934

Весна — неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний.

Стіл ясеновий, на столі
слов’янський дзбан, у дзбані сонце.
Ти поклоняйся лиш землі,
землі стобарвній, наче сон цей!

#ІванФранко
#UkrainianPoetry

Каменярі
2/2

У кожного в руках тяжкий залiзний молот,
I голос сильний нам згори, як грiм, гримить:
“Лупайте сю скалу! Нехай нi жар, нi холод
Не спинить вас!
Зносiть i труд, i спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить

#ІванФранко
#UkrainianPoetry

Каменярі
1/2

Я бачив дивний сон.
Немов передо мною
Безмiрна, та пуста, i дика площина
I я, прикований ланцем залiзним, стою
Пiд височенною гранiтною скалою,
А далi тисячi таких самих, як я.

У кожного чоло життя i жаль порили,
I в оцi кожного горить любовi жар,
I руки в кожного ланцi, мов гадь, обвили,
I плечi кожного додолу ся схилили,
Бо давить всiх один страшний якийсь тягар.

#UkrainianPoetry
#ArtOfUkraine
#Art
#УкраїнськаПоезiя
#МиколаБажан

2/2

В п’янливому, сповільненому смерку
Кружіння серця. О солодка млость!
Пурпурні снігурі, як змахи фейєрверку,
Пронизують сріблисту високость.
Я йду, й мовчу, і тепло марю снами,
Я на долонях тиші розтаю, —
Кристалик, зведений блаженними руками
На свій приділ і на журбу свою.
Запаморочений, дрімотний, заблукаю,
І ввійду в сон, і вже не вийду з сну,
І мовчазливо добреду до краю
Крізь білу, добру, вічну тишину

#UkrainianPoetry
#ArtOfUkraine
#Art
#УкраїнськаПоезiя
#МиколаБажан

1/2

На луг лягло благословіння снігу —
Хитливий переплив і перелив сніжин, —
І я мовчу, немов читаю книгу
Великих, тихих, лагідних таїн.

#UkrainianPoetry
#МиколаРуденко
«Ангел»

Зненацька чую: хтось небесний кличе.
Я глянув на схід сонця — і вгорі
Побачив світле, молоде обличчя
Та крила із ранкової зорі.

То ангел був, що з Божими дарами
Колись приходив пить святий нектар.
Та нині він летів над таборами
І кров'ю плакав із ранкових хмар.

​#ВасильСимоненко
#UkrainianPoetry

Коли крізь розпач випнуться надії...

​Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.

Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.

Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!

#UkrainianPoetry
#Art
#ArtOfUkraine
#ЮрійФедькович

Україна

8/8

Далі, далі — онде небо багром рум’яніє;
Слухай добре, як-то мило десь дзвіночок піє
То в тій церкві там, за лісом, з дев’ятьма
верхами —
Всі покриті срібнов бляхов, злотними хрестами,—
А священик-старець ходить по святій контині,
Молить слави Запорожу, щастя Україні

#UkrainianPoetry
#Art
#ArtOfUkraine
#ЮрійФедькович

Україна

7/8

Глянь там далі на прикмету: думаш, там соколи!
Ні, там славні чумаченьки возя з Криму соли.
От, дивися, вже і стали, вже й воли пустили,
Вже і ватра запалена, вже ся розложили.
Той готовить ситу кашу, ті вози знов мажуть,
Хлопці шумки заспівали, старші казку кажуть.

#UkrainianPoetry
#Art
#ArtOfUkraine
#ЮрійФедькович

Україна

6/8

Тихо, тихо, любе дівча, — видиш он сокола?
А дівчина — чорні очі — глипла доокола:
“То не сокіл, то мій милий вороним літає!”
Та й схопилась красавичка, ліску відчиняє.
А сокіл вже на подвір’ї, дівчину любує;
Вна го хоче посварити — годі, бо цілує.

#UkrainianPoetry
#Art
#ArtOfUkraine
#ЮрійФедькович

Україна

5/8
Далі видко білий хутор, пасіки, ставочок,
Знов байрак там яворовий, вишневий садочок,
А в садочку мила хатка; тамки на порозі
Сіло дівча русокосе — ах, які ж там нозі! —
Та й іголков тонесеньков шиє в хустку квіти:
“Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе?”

#UkrainianPoetry
#Art
#ArtOfUkraine
#ЮрійФедькович

Україна

4/8

Он колишесь тихий Дніпер: вечір — він дрімає,
А по синій єго фалі човенце плаває,
В ньо си сіло гарне дівча, красне, як малина,
А хороший кермаченько ляг їй на коліна,

Обзирає сороківці, що в коралі в’яжуть,
А потому, а потому… Далі вже не скажу;
А хоть рад би-м і сказати, але наші милі
Вже пропали в синій мряці, що Дніпер укрила.

#UkrainianPoetry
#Art
#ArtOfUkraine
#ЮрійФедькович

Україна

3/8

Онде грає жвавий хлопець у торбан весело;
Онде дівча йде по воду, думку йкусь завело;
Там сопілка приграває, ніби соловіє,
Що там в гаю калиновім піє все та піє;
А там бджілка злотокрила думно си співає,
Обмучилась медівницев, ледве що вертає.

#UkrainianPoetry
#Art
#ArtOfUkraine
#ЮрійФедькович

Україна

2/8

Хто ж то може знов забути могили, кургани,
Де козацтво українське, славні отамани
Свою славу сном провадять, славов серце гріють,
А ті думи богатирські так-то гарно піють,
Що аж тут ся відзивають, що аж тут їх чути, —
Україно, Запороже, можна вас забути?

#UkrainianPoetry
#Art
#ArtOfUkraine
#ЮрійФедькович

Україна

1/8
Україно, Запороже, годі вас забути,
Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути,
Де ті трави шовковії славні степи криють,
Де ся квіти поза квіти в зимних росах миють,
Де стада ржуть, де соколи, де вірли співають,
З буйним вітром у заліжку козаки літають.

#UkrainianPoetry
#Art
#ArtOfUkraine
#ПантелеймонКуліш

До Шевченка

Тарасе, спогадай, як ти за нами
Хотів летіть у вирій по морозу,
Де вольна мати з вольними синами
І дочками пахучу щипле розу,

Любові цвіт, знаменуваннє миле
Блаженного життя на високостях,
Лестивий цвіт, як щастє легкокриле,
Як син про вірну дружбу в молодостях.

#Art
#ArtOfUkraine
#Поезія
#УкраїнськаПоезія
#UkrainianPoetry
#ОлесьГончар

Небо

Так тяжко, так гірко іноді буває,
Що рад би, здається, померти

        в цю мить.

А глянеш у небо високе, безкрає —
І знову захочеться в світі пожить.

І знову ожие у серці розбитім
Огонь, що, здавалось, давно вже

            погас.

Якісь там є тайни у вічній блакиті,
Якісь там є сили, втішаючі нас!

1944, Ближешти 
(Румунія)

#Art
#ArtOfUkraine
#Поезія
#УкраїнськаПоезія
#UkrainianPoetry
#ЛесяУкраїнка

Літатиме в чистому полю,
Здійметься високо-високо в небесні простори
І, може, спітка тую долю.
І, може, тоді завітає та доля жадана
До нашої рідної хати,
До тебе, моя ти Україно мила, кохана,
Моя безталанная мати!

#Art
#ArtOfUkraine
#Поезія
#УкраїнськаПоезія
#UkrainianPoetry
#ЛінаКостенко

Життя іде і все без коректур…
2/2

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш — то уже навіки.

#Art
#ArtOfUkraine
#Поезія
#УкраїнськаПоезія
#UkrainianPoetry

Життя іде і все без коректур…
1/2

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.