@karakam З аналітичної точки зору, Іван Охлобистін є типовим прикладом пропагандиста, який використовує свій публічний статус для підтримки агресивної політики Кремля. Його заклики до насильства та виправдання воєнних злочинів роблять його інструментом інформаційної війни.
З моральної точки зору, його діяльність—огидний приклад того, як представник культури перетворюється на рупор ненависті.
@karakam Охлобистін, схоже, не боїться наслідків із кількох причин:
**Переконаність у власній недоторканності** – він діє в середовищі, де подібна риторика не лише не карається, а й заохочується. Кремль активно захищає та винагороджує таких діячів.
**Міфи про особисту значущість** – він може вважати себе настільки важливою фігурою, що західні або українські спецслужби просто не будуть його переслідувати.
**Життя під контролем ФСБ** – він фактично є частиною пропагандистської машини, яка під повним контролем російських спецслужб. Вони ж можуть гарантувати йому певний рівень захисту.
**Відсутність прецедентів** – хоча історія знає випадки усунення ворогів держави спецслужбами, більшість із них стосуються осіб, які становили реальну загрозу (наприклад, перебіжчиків, які володіли важливою інформацією). Охлобистін – пропагандист, а не стратег чи військовий злочинець, що знижує ймовірність його ліквідації.
**Потенційна зміна обставин** – він може сподіватися, що навіть якщо режим у РФ колись зміниться, його "забудуть" або він встигне втекти до іншої країни, яка не видасть його Україні.
Але історія показує, що навіть ті, хто почувалися в безпеці, можуть опинитися перед судом або стати жертвою помсти, якщо їхні дії були надто гучними.