Сумы: Ящик Пандоры или Плачущий Убийца со знаком...? Имеет ли право на месть украинская нация и мировая общественность
ВСТУПЛЕНИЕ
Апрель 2025 года. Вербное Воскресенье — время, когда христианский мир, независимо от конфессий, готовится к Пасхе, празднику жизни и воскресения. Но в украинском городе Сумы этот день превратился в символ ужаса, скорби и окончательной утраты веры в то, что война может иметь какие-либо пределы.
Военные преступники из Кремля нанесли точечный удар по гражданскому транспорту — троллейбусу, в котором находились десятки мирных жителей. Удар пришёлся в момент скопления людей на церковной церемонии. Металл превратился в клетку, а живые — в обречённых. Почти все, кто находился в троллейбусе, погибли. Среди убитых — дети. Более сотни человек были убиты или ранены в результате этой атаки.
Эта трагедия в Сумах стала не просто эпизодом в череде преступлений. Она стала рубежом. Моментом, когда даже самые сдержанные голоса начали вслух говорить о праве на возмездие. Не как акте мести, а как попытке восстановить справедливость, нарушенную до неузнаваемости.
Но где проходит граница между праведным гневом и разрушительной яростью? Может ли месть быть справедливой? Или каждый удар в ответ только открывает очередной слой боли и страдания — тот самый Ящик Пандоры, из которого уже невозможно выпустить лишь «нужные» силы? Или Украина имеет право стать Плачущим Убийцей — тем, кто мстит со слезами в глазах, но с холодным расчётом?
В этой статье мы проанализируем моральные, юридические и исторические основания права на ответ — не только оружием, но и словом, памятью, дипломатией. Чтобы понять: где заканчивается боль, и начинается справедливость?
#UkraineWar #SumyOffensive #RightToRevenge #GlobalJustice #WarEthics
ОБОСНОВАНИЕ ПРОБЛЕМАТИКИ
Почему именно Сумы стали новой чертой в восприятии войны? Ответ кроется не только в географии, но и в символизме. Город, стоящий на пороге российской границы, стал ареной одного из самых варварских эпизодов последних лет — нападения на граждан во время святой церемонии. Это событие вызвало эмоциональный взрыв как внутри Украины, так и за её пределами.
С точки зрения политики и психологии, месть как концепт перестала быть абстракцией. Это не просто эмоциональная реакция, это — политическая реальность, с которой сталкиваются украинские лидеры, военные, дипломатические круги и простые граждане. И вопрос стоит не в том, быть ли ответу, а в каком виде он возможен и допустим.
Роль мировой общественности в этом контексте становится критически важной. Поддержка Украины до этого момента имела множество форм: оружие, санкции, дипломатическое давление. Но достаточно ли этого, чтобы остановить зло, которое уже переступило все моральные барьеры? Или пассивность международных структур может быть воспринята как одобрение?
Исторические прецеденты дают возможность увидеть: месть — это не всегда путь разрушения. В отдельных случаях она становилась актом восстановления справедливости. Однако всегда присутствовал риск перехлеста — превращения в зеркальное зло.
Именно поэтому данное исследование стремится показать не простую эмоцию, а систему: политико-правовую, морально-историческую и стратегическую. Месть — это не только крик боли, но и шаг, последствия которого затрагивают будущее поколение.
4.1. СИТУАЦИЯ В СУМСКОЙ ОБЛАСТИ: ФАКТЫ И ИНТЕРПРЕТАЦИИ
Наступление России на Сумскую область в апреле 2025 года стало логическим продолжением попытки Кремля вернуть инициативу на фронте. Сумы — один из ключевых направлений северо-восточного фланга. По данным разведок и СМИ, операция носила характер точечного устрашения, направленного на запугивание населения и дестабилизацию тыла Украины.
Главным же символом этой атаки стал тот самый троллейбус. Это было не просто попадание. Это было демонстративное убийство, совмещённое с нарушением сакрального момента — Вербного Воскресенья. Целью удара стал не военный объект, а скопление граждан. Свидетельства очевидцев, кадры последствий, интервью с выжившими — всё говорит о заранее спланированной провокации.
Ответ Украины был сложным: усилены воздушные атаки по складам и военным базам в Брянской и Курской областях РФ, активизированы дипломатические каналы, увеличена частота официальных заявлений. Однако главный вопрос остался: какой формат мести будет приемлемым и эффективным? Ответный удар по гражданским? Запретный. По военным? Допустимо. Но где грань между правом и жаждой?
Со стороны России последовали стандартные заявления: "украинская провокация", "обстрел осуществляли сами". Такая риторика давно потеряла доверие, но продолжает влиять на тех, кто ищет повод для нейтралитета.
#SumyConflict #UkraineResilience #RussianAggression
4.2. ПРАВО НА МЕСТЬ: МОРАЛЬНЫЕ И ЮРИДИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ
Моральный аспект
С древности месть считалась инструментом восстановления справедливости. Ещё в античной философии, у Аристотеля, акт возмездия воспринимался как возвращение гармонии. В Библии провозглашается: «Око за око». Однако в современном мире такая логика превращается в этическую дилемму: где грань между правом и жестокостью?
Месть как коллективная реакция — не уникальна. Её порождает травма, национальное унижение, разрушенные дома, убитые дети. Украинцы сегодня находятся в состоянии, когда терпение истощено, а боль стала частью национального сознания. Плачущий Убийца — метафора нации, которая вынуждена действовать, несмотря на внутренний моральный конфликт.
Юридический аспект
С юридической точки зрения, Устав ООН (статья 51) признаёт право государства на самооборону в случае вооружённого нападения. Украина действует в рамках международного права, отвечая военными методами на агрессию. Однако месть — не то же самое, что самооборона.
Женевские конвенции запрещают нападения на гражданские объекты. Украина, в отличие от России, до сих пор придерживается этих принципов. Но как долго удастся сохранять моральное превосходство, если агрессор постоянно нарушает все правила?
Ответ на это зависит не только от украинского общества, но и от международного давления и поддержки. Месть, если она принимает форму законного наказания — например, через международные трибуналы, — не только допустима, но и необходима.
Украинский контекст
Историческая память украинцев полна эпизодов, где прощение оборачивалось новой волной насилия: от Голодомора до массовых депортаций. Это формирует особое восприятие справедливости: «если мы не ответим — нас уничтожат».
Опросы общественного мнения показывают: большинство украинцев поддерживают жёсткий ответ. Это не жажда крови, а стремление к защите, справедливости, выживанию. Месть — как форма заявления: «мы — не жертвы, мы — нация».
#WarEthics #InternationalLaw #UkraineJustice
4.3. МИРОВАЯ ОБЩЕСТВЕННОСТЬ: ПОДДЕРЖКА ИЛИ ОСУЖДЕНИЕ?
Западные страны выразили возмущение трагедией в Сумах. США, Великобритания, Канада выпустили заявления, осуждающие удар по гражданским. ЕС инициировал новую волну санкций против российского ВПК. НАТО усилило разведывательные миссии на границе с Беларусью. Но были ли эти шаги достаточными?
Позиция нейтральных стран разнородна. Индия вновь призвала к «умеренности с обеих сторон», Китай сделал заявление о «недопустимости эскалации». Турция предложила гуманитарное посредничество. Но такие слова не останавливают ракеты.
ООН выпустила заявление, назвавшее удар в Сумах потенциальным военным преступлением. Но дальше слов дело не пошло. Резолюции не имеют силы, если в Совете Безопасности право вето принадлежит агрессору.
Двойные стандарты становятся очевидными: одни конфликты вызывают мгновенную реакцию, другие — в лучшем случае обеспокоенность. Украина снова проверяет прочность международных норм.
Общественное мнение играет всё более важную роль. Акции солидарности, уличные протесты, давление на политиков в странах ЕС и США — всё это формирует внешний фон, который может повлиять на реальные решения.
#GlobalResponse #SanctionsImpact #UNRole
4.4. ИСТОРИЧЕСКИЕ ПРЕЦЕДЕНТЫ: УРОКИ ПРОШЛОГО
Вторая мировая война
После Холокоста и зверств Третьего рейха союзники приняли решение об уничтожении инфраструктуры Германии. Бомбардировки Дрездена и Токио, атомные удары по Хиросиме и Нагасаки — акты мести или вынужденной демонстрации силы? Историки до сих пор спорят. Но ясно одно: эти удары стали концом войны, но ценой сотен тысяч жизней.
Нюрнбергский процесс стал примером, как правосудие может заменить месть. Суд, доказательства, приговор — не самосуд, а акт международной справедливости.
Югославия (1990-е)
Сербская агрессия, этнические чистки, осада Сараево вызвали ответную жестокость. Международный трибунал по бывшей Югославии стал попыткой институционализировать возмездие. Но конфликты оставили шрамы на поколениях.
Руанда (1994)
Геноцид тутси — миллион погибших за сто дней. После — массовые суды, местные «гадуга» — попытка справедливости в народном формате. Но и тут возмездие сопровождалось новыми конфликтами.
Израиль и Палестина
Цикл мести и ответов, где каждый удар имеет оправдание. Пример, как отсутствие диалога и справедливого суда приводит к бесконечной спирали насилия.
Уроки для Украины
Возмездие может быть как актом справедливости, так и началом хаоса. Важно, в какой форме оно осуществляется и с какой целью. Украина имеет шанс показать пример: справедливость — это не разрушение, а восстановление.
#HistoryLessons #WarPrecedents #JusticeVsRevenge
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
Сумы стали символом: боли, утраты, несправедливости — и вызова. Это точка, где эмоция и логика сталкиваются. Ящик Пандоры открыт — страдания вырвались наружу. Но среди них есть и последняя надежда — справедливость.
Украина имеет моральное право на ответ. Юридически — обязана действовать в рамках международного права. Политически — зависит от поддержки мира. Но главное — не потерять лицо перед собой.
История показывает: месть может быть началом конца, а может стать актом очищения. Выбор — за Украиной. Но и за миром, который обязан поддержать её не только оружием, но и принципами.
Призыв — к разуму, к справедливости, к исторической ответственности. Чтобы Сумы не стали началом конца, а стали точкой поворота к миру с достоинством.
#PeaceVsRevenge #UkraineFuture #GlobalSolidarity
БИБЛИОГРАФИЯ
Shaw, M. N. "International Law."
Walzer, M. "Just and Unjust Wars."
BBC News — "Sumy Trolleybus Attack," April 2025.
The Guardian — "Ukraine’s Pain, World’s Silence," April 2025.
Официальный сайт ООН — резолюции по Украине, 2024–2025.
Human Rights Watch — отчёты по Украине.
Журнал "Военная Этика", №1, 2025.
Samantha Power, "A Problem from Hell."
Norman Davies, "Europe: A History."
International Criminal Court — документы по агрессии РФ.
Ukrainian Pravda — хроника событий в Сумах.
Интервью очевидцев, проект "Громадське".
Al Jazeera — "Global Response to Sumy Strike."
Reuters — "Russia’s New Offensive in North-East."
NATO Press Releases, апрель 2025.
ХЭШТЕГИ ДЛЯ ПРОДВИЖЕНИЯ
#UkraineWar #SumyOffensive #RightToRevenge #WarEthics #InternationalLaw #GlobalJustice #HistoryLessons #UkraineResilience #RussianAggression #SanctionsImpact #UNRole #JusticeVsRevenge #PeaceVsRevenge #UkraineFuture #globalsolidarity
Суми: Скринька Пандори чи плачучий месник із міткою...? Чи має український народ і світова спільнота право на реванш?
ВСТУП
Квітень 2025. Вербна неділя — час, коли християнський світ, незалежно від конфесій, готується до Великодня, свята життя і воскресіння. Але в українському місті Суми цей день став символом жаху, скорботи та остаточної втрати віри в те, що війна може мати межі.
Військові злочинці з Кремля завдали цілеспрямованого удару по громадському транспорту — тролейбусу, в якому перебували десятки мирних жителів. Страйк стався саме тоді, коли люди зібралися на церковну церемонію. Метал став кліткою, а живе — засудженим. У тролейбусі майже всі загинули. Серед загиблих — діти. В результаті теракту загинули або отримали поранення більше сотні людей.
Ця трагедія в Сумах стала не просто черговим епізодом у ланцюжку злочинів. Це був переломний момент. Точка, коли навіть найстриманіші голоси почали говорити вголос про право на відплату — не як акт помсти, а як спробу відновити справедливість, перекручену до невпізнання.
Але де межа між справедливим гнівом і руйнівною люттю? Чи може помста колись бути справедливою? Чи кожен удар у відповідь лише відкриває ще один шар болю та страждань — ту саму скриньку Пандори, з якої неможливо вивільнити лише «потрібні» сили? Або Україна має право стати Плачучим Месником — тим, хто мстить зі сльозами на очах, але з холодним розрахунком?
У цій статті ми проаналізуємо моральні, правові та історичні підстави права відповідати — не лише зброєю, а словом, пам’яттю та дипломатією. Щоб зрозуміти: де закінчується біль і де починається справедливість?
#УкраїнськаВійна #СумськаНаступ #ПравоНаПомсту #ГлобальнеСправедливість #ЕтикаВійни
ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ
Чому саме Суми стали новим поворотним пунктом у сприйнятті війни? Відповідь криється не лише в географії, а й у символіці. Місто, що стоїть на порозі російського кордону, стало ареною для одного з найварварських епізодів останніх років — нападу на мирних жителів під час священного обряду. Ця подія викликала емоційний вибух як в Україні, так і за кордоном.
З політичної та психологічної точки зору помста як поняття перестала бути абстрактною. Це вже не просто емоційна реакція — це політична реальність, з якою повинні боротися українські лідери, військові, дипломати та пересічні громадяни. Питання полягає не в тому, чи буде відповідь, а в тому, яку форму вона може мати — і яка форма прийнятна.
У цьому контексті критично важливою стає роль світової спільноти. Підтримка України наразі набувала різних форм: зброя, санкції, дипломатичний тиск. Але чи достатньо цього, щоб зупинити зло, яке вже перетнуло всі моральні межі? Або пасивність міжнародних інституцій сприймається як схвалення?
Історичні прецеденти дозволяють переконатися: помста не завжди є шляхом до загибелі. У деяких випадках це стало актом відновлення справедливості. Однак ризик переборщити — стати дзеркальним відображенням зла — завжди присутній.
Ось чому це дослідження має на меті зобразити не просто сирі емоції, а систему: політико-правову, морально-історичну та стратегічну. Помста – це не лише крик болю, а крок, наслідки якого позначаються на майбутніх поколіннях.
4.1. СИТУАЦІЯ НА СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ: ФАКТИ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
Наступ Росії в Сумській області у квітні 2025 року став логічним продовженням спроби Кремля повернути ініціативу на фронті. Сумський – один із ключових напрямків на північно-східному фланзі. За даними розвідки та ЗМІ, операція була цілеспрямованою акцією залякування з метою тероризувати населення та дестабілізувати тил України.
Основним символом цього нападу став тролейбус. Це був не просто хіт — це була показова страта, приурочена до сакрального моменту — Вербної неділі. Об’єктом удару був не військовий об’єкт, а скупчення мирних жителів. Розповіді очевидців, кадри наслідків, інтерв’ю з тими, хто вижив — усе вказує на навмисну провокацію.
Відповідь України була комплексною: посилені авіаудари по складах боєприпасів і військових базах у Брянській і Курській областях Росії, активізувалися дипломатичні канали, почастішали офіційні заяви. Але головне питання залишилося: який формат помсти прийнятний і ефективний? Удар у відповідь по мирному населенню? Заборонено. На військових цілях? допустимо. Але де межа між правом і спрагою?
Росія відповіла стандартною риторикою: «українська провокація», «обстріл здійснили самі українці». Цей наратив давно втратив довіру, але все ще впливає на тих, хто шукає виправдання нейтралітету.
#Сумськийконфлікт #Стійкість України #Російськаагресія
4.2. ПРАВО НА ПОМСТУ: МОРАЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ
Моральний аспект
З давніх часів помста вважалася інструментом відновлення справедливості. В античній філософії ще Аристотель розглядав відплату як повернення до гармонії. Біблія проголошує: «Око за око». Але в сучасному світі ця логіка перетворюється на етичну дилему: де межа між справедливістю та жорстокістю?
Помста як колективна реакція не унікальна. Воно виникає через травми, національне приниження, зруйновані домівки, убиті діти. Українці зараз у стані, коли терпець вичерпався, а біль став частиною національної свідомості. Плачучий месник є метафорою нації, яка змушена діяти, незважаючи на внутрішній моральний конфлікт.
Юридичний аспект
З правової точки зору Статут ООН (ст. 51) визнає право держави на самооборону у разі збройного нападу. Україна діє в рамках міжнародного права, відповідаючи військовою силою на агресію. Однак помста - це не те саме, що самооборона.
Женевські конвенції забороняють напади на цивільні цілі. Україна, на відміну від Росії, досі дотримується цих принципів. Але як довго може зберігатися моральна перевага, коли агресор постійно порушує всі правила?
Відповідь залежить не лише від українського суспільства, а й від міжнародного тиску та підтримки. Помста — коли вона приймає форму законного покарання, наприклад через міжнародні трибунали — не тільки прийнятна, але й необхідна.
Український контекст
Історична пам'ять українців наповнена епізодами, коли прощення призвело до нових хвиль насильства: від Голодомору до масових депортацій. Це формує унікальне сприйняття справедливості: «Якщо ми не відреагуємо — нас знищать».
Опитування громадської думки показують: більшість українців підтримують жорстку відповідь. Це не жага крові — це бажання захисту, справедливості, виживання. Помста як заява: «Ми не жертви — ми нація».
#Етика війни #МіжнароднеПраво #УкраїнаПравосуддя
4.3. СВІТОВА СПІЛЬНОТА: ПІДТРИМКА ЧИ ЗАСУД?
Західні країни висловили обурення трагедією в Сумах. США, Велика Британія та Канада виступили із заявами, в яких засудили удар по мирному населенню. ЄС ініціював нову хвилю санкцій проти російського військово-промислового комплексу. НАТО посилило розвідувальні місії вздовж білоруського кордону. Але чи достатні були ці кроки?
Позиція нейтральних країн різна. Індія знову закликала до «поміркованості з обох сторін», Китай виступив із заявою про «неприпустимість ескалації», Туреччина запропонувала гуманітарне посередництво. Але такі слова не зупиняють ракети.
ООН виступила із заявою, в якій назвала удар у Сумах потенційним військовим злочином. Але подальших дій не було. Резолюції не мають сили, якщо агресор має право вето в Раді Безпеки.
Стають очевидними подвійні стандарти: одні конфлікти викликають миттєву реакцію, інші — у кращому випадку — занепокоєння. Україна знову перевіряє на міцність міжнародні норми.
Громадська думка відіграє все більшу роль. Мітинги солідарності, вуличні протести, тиск на політиків у ЄС та США — усе це формує зовнішнє середовище, яке може впливати на реальні рішення.
#GlobalResponse #SanctionsImpact #UNRole
4.4. ІСТОРИЧНІ ПРЕЦЕДЕНТИ: УРОКИ МИНУЛОГО
Друга світова війна
Після Голокосту та звірств Третього рейху союзники вирішили знищити інфраструктуру Німеччини. Бомбардування Дрездена і Токіо, атомні удари по Хіросімі і Нагасакі — акти помсти чи вимушена демонстрація сили? Історики досі сперечаються. Але ясно одне: ці удари закінчили війну — ціною сотень тисяч життів.
Нюрнберзький процес став прикладом того, як справедливість може замінити помсту. Суд, докази, вирок — не самосуд, а акт міжнародного правосуддя.
Югославія (1990-ті)
Сербська агресія, етнічні чистки, облога Сараєво викликали жорстоку відповідь. Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії був спробою інституціоналізувати відплату. Але конфлікти залишили глибокі сліди на поколіннях.
Руанда (1994)
Геноцид тутсі — мільйон загиблих за сто днів. Далі — масові суди, місцеві суди «гакака» — спроба низового правосуддя. Але й тут помста супроводжувалася новими конфліктами.
Ізраїль і Палестина
Цикл помсти та контрударів, де кожна атака має виправдання. Приклад того, як відсутність діалогу та справедливого суду призводить до нескінченної спіралі насильства.
Уроки для України
Відплата може бути як актом справедливості, так і початком хаосу. Має значення форма, яку він приймає, і його мета. Україна має шанс показати приклад: справедливість – це не руйнування, а відновлення.
#УрокиІсторії #ВійнаПрецеденти #СправедливістьПротиПомсти
ВИСНОВОК
Суми стали символом: болю, втрат, несправедливості — і виклику. Це точка, де стикаються емоції та логіка. Скриньку Пандори відкрили — страждання вирвалися на волю. Але серед них є й остання надія — справедливість.
Україна має моральне право на відповідь. Юридично — має діяти в рамках міжнародного права. Політично — це залежить від глобальної підтримки. Але головне — не втрачати обличчя перед собою.
Історія показує: помста може бути початком кінця, а може бути актом очищення. Вибір за Україною. Але й зі світом — який зобов’язаний підтримувати його не лише зброєю, а й принципами.
Заклик — до розуму, до справедливості, до історичної відповідальності. Щоб Суми не стали початком кінця, а поворотним пунктом до миру з гідністю.
#PeaceVsRevenge #UkraineFuture #GlobalSolidarity
БІБЛІОГРАФІЯ
Шоу, М. Н. Міжнародне право.
Уолцер, М. Справедливі та несправедливі війни.
BBC News — «Напад на тролейбус у Сумах», квітень 2025 р.
The Guardian — «Біль України, мовчання світу», квітень 2025 р.
Офіційний сайт ООН — Резолюції щодо України, 2024–2025.
Human Rights Watch — Звіти про Україну.
Журнал військової етики, №1, 2025.
Саманта Пауер, Проблема з пекла.
Норман Девіс, Європа: Історія.
Міжнародний кримінальний суд — Документи про російську агресію.
Українська правда — хроніка подій у Сумах.
Інтерв'ю очевидців, Проект Громадське.
Al Jazeera — «Глобальна відповідь на удар у Сумах».
Reuters — «Новий наступ Росії на північному сході».
Прес-релізи НАТО, квітень 2025 р.
ХЕШТЕГИ АКЦІЇ
#UkraineWar #SumyOffensive #RightToRevensive #WarEthics #InternationalLaw #GlobalJustice #HistoryLessons #UkraineResilience #RussianAggression #SanctionsImpact #UNRole #JusticeVsRevenge #PeaceVsRevenge #UkraineFuture #GlobalSolidarity
**Sumy: Pandora’s Box or the Crying Avenger with a Mark...? Does the Ukrainian Nation and the Global Community Have the Right to Retaliate?**
**INTRODUCTION**
April 2025. Palm Sunday — a time when the Christian world, regardless of denomination, prepares for Easter, the holiday of life and resurrection. But in the Ukrainian city of Sumy, this day turned into a symbol of horror, grief, and the ultimate loss of faith that war might have any limits.
War criminals from the Kremlin launched a targeted strike on public transportation — a trolleybus carrying dozens of civilians. The strike hit just as people had gathered for a church ceremony. Metal became a cage, and the living — the condemned. Almost everyone on the trolleybus perished. Among the dead — children. More than a hundred people were killed or wounded in the attack.
This tragedy in Sumy was not just another episode in a chain of crimes. It was a watershed moment. A point where even the most restrained voices began to speak aloud about the right to retaliation — not as an act of revenge, but as an attempt to restore justice, twisted beyond recognition.
But where is the line between righteous anger and destructive rage? Can revenge ever be just? Or does every retaliatory strike only open another layer of pain and suffering — that very Pandora’s Box from which it is impossible to release only the “necessary” forces? Or does Ukraine have the right to become the Crying Avenger — one who retaliates with tears in their eyes, but with cold calculation?
In this article, we will analyze the moral, legal, and historical grounds for the right to respond — not only with weapons, but with words, memory, and diplomacy. To understand: where does pain end, and where does justice begin?
#UkraineWar #SumyOffensive #RightToRevenge #GlobalJustice #WarEthics
**PROBLEM DEFINITION**
Why did Sumy become the new turning point in the perception of war? The answer lies not only in geography but in symbolism. A city standing on the threshold of the Russian border became the stage for one of the most barbaric episodes of recent years — an attack on civilians during a sacred ceremony. This event caused an emotional explosion both within Ukraine and abroad.
From a political and psychological standpoint, revenge as a concept has ceased to be abstract. It is no longer just an emotional reaction — it is a political reality, one that Ukrainian leaders, military personnel, diplomats, and ordinary citizens must contend with. The question is not whether there will be a response, but what form it may take — and what form is acceptable.
The role of the global community becomes critically important in this context. Support for Ukraine has taken many forms thus far: weapons, sanctions, diplomatic pressure. But is this enough to stop evil that has already crossed every moral boundary? Or is the passivity of international institutions perceived as approval?
Historical precedents allow us to see: revenge is not always a path to destruction. In some cases, it has become an act of restoring justice. However, the risk of overreach — of becoming a mirror image of evil — is always present.
This is why this study aims to portray not just raw emotion, but a system: political-legal, moral-historical, and strategic. Revenge is not only a scream of pain, but a step whose consequences affect future generations.
**4.1. THE SITUATION IN SUMY REGION: FACTS AND INTERPRETATIONS**
Russia’s offensive in the Sumy region in April 2025 was a logical continuation of the Kremlin’s attempt to regain initiative at the front. Sumy is one of the key directions on the northeastern flank. According to intelligence and media reports, the operation was a targeted act of intimidation aimed at terrorizing the population and destabilizing Ukraine’s rear.
The primary symbol of this attack was the trolleybus. This was not just a hit — it was a demonstrative execution timed to coincide with a sacred moment — Palm Sunday. The target of the strike was not a military object, but a gathering of civilians. Eyewitness accounts, footage of the aftermath, interviews with survivors — all point to a premeditated provocation.
Ukraine’s response was complex: intensified airstrikes on ammunition depots and military bases in Russia’s Bryansk and Kursk regions, diplomatic channels were activated, and official statements became more frequent. But the main question remained: what format of revenge is acceptable and effective? A retaliatory strike on civilians? Forbidden. On military targets? Permissible. But where is the line between right and thirst?
Russia responded with standard rhetoric: “Ukrainian provocation,” “the shelling was carried out by Ukrainians themselves.” This narrative has long lost credibility but still influences those seeking justification for neutrality.
#SumyConflict #UkraineResilience #RussianAggression
**4.2. THE RIGHT TO REVENGE: MORAL AND LEGAL ASPECTS**
**Moral aspect**
Since ancient times, revenge has been considered a tool for restoring justice. In ancient philosophy, even Aristotle viewed retribution as a return to harmony. The Bible proclaims: “An eye for an eye.” But in the modern world, this logic becomes an ethical dilemma: where is the line between justice and cruelty?
Revenge as a collective reaction is not unique. It arises from trauma, national humiliation, destroyed homes, murdered children. Ukrainians are now in a state where patience is exhausted, and pain has become part of national consciousness. The Crying Avenger is a metaphor for a nation forced to act despite inner moral conflict.
**Legal aspect**
From a legal standpoint, the UN Charter (Article 51) recognizes a state's right to self-defense in the case of armed attack. Ukraine is acting within the framework of international law, responding militarily to aggression. However, revenge is not the same as self-defense.
The Geneva Conventions prohibit attacks on civilian targets. Ukraine, unlike Russia, has so far adhered to these principles. But how long can moral superiority be maintained when the aggressor continuously violates all rules?
The answer depends not only on Ukrainian society but also on international pressure and support. Revenge — when it takes the form of lawful punishment, such as through international tribunals — is not only acceptable but necessary.
**Ukrainian context**
Ukrainians' historical memory is filled with episodes where forgiveness led to new waves of violence: from the Holodomor to mass deportations. This shapes a unique perception of justice: “If we don’t respond — we will be annihilated.”
Public opinion polls show: the majority of Ukrainians support a tough response. This is not bloodlust — it is a desire for protection, justice, survival. Revenge as a statement: “We are not victims — we are a nation.”
#WarEthics #InternationalLaw #UkraineJustice
**4.3. THE GLOBAL COMMUNITY: SUPPORT OR CONDEMNATION?**
Western countries expressed outrage over the tragedy in Sumy. The USA, the UK, and Canada issued statements condemning the strike on civilians. The EU initiated a new wave of sanctions against the Russian military-industrial complex. NATO ramped up reconnaissance missions along the Belarusian border. But were these steps sufficient?
The stance of neutral countries varies. India once again called for “moderation on both sides,” China issued a statement about the “inadmissibility of escalation,” Turkey offered humanitarian mediation. But such words don’t stop missiles.
The UN issued a statement calling the Sumy strike a potential war crime. But no further action followed. Resolutions hold no power when the aggressor holds veto power on the Security Council.
Double standards are becoming evident: some conflicts trigger immediate reaction, others — at best — concern. Ukraine is once again testing the strength of international norms.
Public opinion is playing an increasingly important role. Solidarity rallies, street protests, pressure on politicians in the EU and USA — all this forms the external environment that can influence real decisions.
#GlobalResponse #SanctionsImpact #UNRole
**4.4. HISTORICAL PRECEDENTS: LESSONS FROM THE PAST**
**World War II**
After the Holocaust and the atrocities of the Third Reich, the Allies decided to destroy Germany’s infrastructure. The bombings of Dresden and Tokyo, the atomic strikes on Hiroshima and Nagasaki — acts of revenge or forced demonstrations of power? Historians still debate. But one thing is clear: those strikes ended the war — at the cost of hundreds of thousands of lives.
The Nuremberg Trials became an example of how justice can replace revenge. Trial, evidence, sentence — not lynching, but an act of international justice.
**Yugoslavia (1990s)**
Serbian aggression, ethnic cleansing, the siege of Sarajevo provoked a brutal response. The International Criminal Tribunal for the former Yugoslavia was an attempt to institutionalize retribution. But the conflicts left deep scars across generations.
**Rwanda (1994)**
The genocide of the Tutsi — one million dead in one hundred days. Afterwards — mass trials, local “gacaca” courts — an attempt at grassroots justice. But here too, revenge was accompanied by new conflicts.
**Israel and Palestine**
A cycle of revenge and counterstrikes where every attack comes with justification. An example of how the absence of dialogue and fair judgment leads to an endless spiral of violence.
**Lessons for Ukraine**
Retribution can be both an act of justice and the beginning of chaos. What matters is the form it takes — and its purpose. Ukraine has the chance to lead by example: justice is not destruction, but restoration.
#HistoryLessons #WarPrecedents #JusticeVsRevenge
**CONCLUSION**
Sumy has become a symbol: of pain, of loss, of injustice — and of challenge. It’s the point where emotion and logic collide. Pandora’s Box has been opened — suffering has broken free. But among it is also the final hope — justice.
Ukraine has the moral right to respond. Legally — it must act within international law. Politically — it depends on global support. But most importantly — it must not lose face before itself.
History shows: revenge can be the beginning of the end, or it can be an act of cleansing. The choice lies with Ukraine. But also with the world — which is obligated to support it not only with weapons but with principles.
A call — to reason, to justice, to historical responsibility. So that Sumy does not become the beginning of the end, but a turning point toward peace with dignity.
#PeaceVsRevenge #UkraineFuture #GlobalSolidarity
**BIBLIOGRAPHY**
Shaw, M. N. *International Law.
*
Walzer, M. *Just and Unjust Wars.
*
BBC News — “Sumy Trolleybus Attack,” April 2025.
The Guardian — “Ukraine’s Pain, World’s Silence,” April 2025.
Official UN Website — Resolutions on Ukraine, 2024–2025.
Human Rights Watch — Reports on Ukraine.
*Journal of Military Ethics*, No.1, 2025.
Samantha Power, *A Problem from Hell.
*
Norman Davies, *Europe: A History.
*
International Criminal Court — Documents on Russian Aggression.
Ukrainian Pravda — Chronicle of Events in Sumy.
Eyewitness Interviews, Hromadske Project.
Al Jazeera — “Global Response to Sumy Strike.”
Reuters — “Russia’s New Offensive in North-East.”
NATO Press Releases, April 2025.
**PROMOTION HASHTAGS**
#UkraineWar #SumyOffensive #RightToRevenge #WarEthics #InternationalLaw #GlobalJustice #HistoryLessons #UkraineResilience #RussianAggression #SanctionsImpact #UNRole #JusticeVsRevenge #PeaceVsRevenge #UkraineFuture #GlobalSolidarity
Вчера увидел ролик на youtube, в котором говорилось, что современная ипотека - это рабство, государство никак не помогает, банки грабят людей и вот это вот всё.
Я оставил, по сути, один комментарий, после которого в течении пары часов мои уведомления разбомбились, а на теперь я не могу печатать там комментарии, почему-то.
Мой комментарий был со следующим посылом: "Не можешь взять ипотеку - не бери ипотеку. Живи по возможностям. Если не можешь позволить себе ипотеку на трёшку, бери двушку. Не можешь позволить на двушку — бери однушку. Не можешь позволить на однушку - бери комнату."
Ну ведь действительно - если не устраивают нынешние ставки (читай 'если ты не льготник'), то зачем ты это делаешь? Чтобы что? Чтобы не выплатить ипотеку, у тебя забрали её за неуплату (и правильно сделали, хули ты не платишь, если сам на эти условия соглашался) , ты остался с голой жопой и не смог вывозить \того всего?
Еще более смешат люди, которые говорят что "Ипотека - рабство". Рабство - это когда тебя поймали посреди улицы, связали и не дают возможности никуда уйти, работаешь за еду. А из ипотеки можно выйти - перестань платить. Или сделайся банкротом, тогда даже ипотеку не заберут, если это единственное жильё.
Просто мысли.
Кажется пора написать приветственный пост.
Всем привет, в федиверсе с 2020 года, но решил попробовать MastoDONT параллельно сделав новый аккаунт, ибо старый канул в лету.
Российский кнопкодав / Linux Automations Engineer
/ DevOps , работаю в крупной РФ компании по созданию собственного суперзащищенного дистрибутива (но там делают и что-то еще). Живу в средней полосе России, иногда катаюсь в Краснодарский край, скоро переезжать в Питер буду, кажеться.
Люблю маму и hardcore, считаю post-hardcore единственным достойным существованием музыкального жанра, в честь этого даже сделал кастомный мерч.
Обожаю open-source, за свободу слова, мнений и самовыражения, если что-то делаю, то стараюсь соблюдать эти принципы.
Считаю Lemmy и Misskey лучшими феди-движками, но чмони на разрабах как обычно, делают фигню.
Задавайте ваши ответы, отвечу вопросами.
Подростка, которого мошенники уговорили поджечь ТЦ в Нахабино, развели через бот для знакомств «Дайвинчик».
По данным источников, 2 апреля 13-летний Роман (имя изменено) нашёл группу для знакомств «Дайвинчик», а там познакомился с некой 12-летней Марьяной. Девочка согласилась погулять, но сначала попросила Рому прислать свою геолокацию — мол, чтобы понять, где он живёт. Рома выслал геоточку, но Марьяна больше не отвечала — вместо этого неизвестный контакт прислал ему видеозапись, на которой мужчина с флагом Украины на рукаве обещал ударить ракетой по координатам Ромы.
Чат быстро удалили, после чего подростку написал другой неизвестный. Мужчина представился сотрудиком ФСБ и сообщил Роме, что парень теперь изменник Родины, — потому что общался с украинским военным. За это Рому, а также его родителей скоро отправят в тюрьму. Пока пацан пытался прийти в себя, ему написал ещё один контакт. Некто представившийся сотрудником налоговой службы обещал прекратить уголовное дело за госизмену за 500 тысяч рублей.
Таких денег у Ромы, конечно, не было. Тогда семикласснику приказали поджечь машину и здание. Парню прислали 1000 рублей — на канистру бензина и зажигалку, — после чего он поджёг «Киа Соренто», припаркованный на Школьной улице, а затем пошёл в ТЦ «Элизиум», где разлил бензин на полу магазина «Смешные цены» и устроил поджог.
https://t.me/bazabazon/36571
СТАРТАП МИРЫ МУРАТИ ПРОСИТ $2 МЛРД — THINKING MACHINES МОЖЕТ ПОБИТЬ ВСЕ РЕКОРДЫ AI-РЫНКА
Мурати с топ-командой и амбициями на крупнейший посев в истории.
Бывший технический директор OpenAI Мира Мурати не просто ушла строить своё. Она развернулась на весь рынок и удвоила цель по привлечению инвестиций в свой AI-стартап Thinking Machines Lab — теперь речь идёт о $2 миллиардах. Если сделка состоится, это станет крупнейшим посевным раундом финансирования в истории ИИ (и не только).
Для сравнения:
В 2022 году Yuga Labs (создатели Bored Ape Yacht Club) привлекли $450 млн — и это считалось гигантским раундом. Но новые ставки Мурати в 4 раза выше.
Ранее, всего пару месяцев назад, Thinking Machines Lab ориентировался на $1 млрд при оценке $9 млрд. Сейчас, по слухам, оценка уже превысила $10 млрд, несмотря на отсутствие готового продукта.
Кто стоит за проектом?
Thinking Machines уже называют «OpenAI 2.0 с человеческим лицом». В команде — ветераны OpenAI, включая:
Боба Макгрю
Алека Рэдфорда
Джона Шульмана (соруководителя разработки ChatGPT)
Сама Мурати провела 6,5 лет в OpenAI и была в числе тех, кто выводил ChatGPT на вершину.
Что делает стартап?
Пока деталей мало. Мурати говорит о миссии — «делать ИИ понятным, настраиваемым и доступным», но чем конкретно Thinking Machines будет отличаться от OpenAI, Anthropic, xAI или Gemini — остаётся загадкой.
Почему $2 млрд — это не безумие, а сигнал?
Инвесторы гоняются за генеративным ИИ. А таких команд, как у Мурати, — буквально единицы.
Thinking Machines пока больше напоминает элитную сборную лучших умов, чем классический стартап. Но спрос на «мозги» и доверие к Мурати настолько высоки, что $2 млрд уже не выглядят невозможными.
*Статья не является инвестиционной рекомендацией, и читатель несёт ответственность за свои действия. Инвестирование в высокорискованные активы сопряжено с рисками.
ОБЩАЕМСЯ, ДЕЛИМСЯ, ОБСУЖДАЕМ
Подростка, которого мошенники уговорили поджечь ТЦ в Нахабино, развели через бот для знакомств «Дайвинчик».
По данным источников, 2 апреля 13-летний Роман (имя изменено) нашёл группу для знакомств «Дайвинчик», а там познакомился с некой 12-летней Марьяной. Девочка согласилась погулять, но сначала попросила Рому прислать свою геолокацию — мол, чтобы понять, где он живёт. Рома выслал геоточку, но Марьяна больше не отвечала — вместо этого неизвестный контакт прислал ему видеозапись, на которой мужчина с флагом Украины на рукаве обещал ударить ракетой по координатам Ромы.
Чат быстро удалили, после чего подростку написал другой неизвестный. Мужчина представился сотрудиком ФСБ и сообщил Роме, что парень теперь изменник Родины, — потому что общался с украинским военным. За это Рому, а также его родителей скоро отправят в тюрьму. Пока пацан пытался прийти в себя, ему написал ещё один контакт. Некто представившийся сотрудником налоговой службы обещал прекратить уголовное дело за госизмену за 500 тысяч рублей.
Таких денег у Ромы, конечно, не было. Тогда семикласснику приказали поджечь машину и здание. Парню прислали 1000 рублей — на канистру бензина и зажигалку, — после чего он поджёг «Киа Соренто», припаркованный на Школьной улице, а затем пошёл в ТЦ «Элизиум», где разлил бензин на полу магазина «Смешные цены» и устроил поджог.
https://t.me/bazabazon/36571
---
### **Аналитический доклад**
**Тема:** Угроза резервному статусу доллара США в свете заявлений Ларри Финка, CEO BlackRock
**Дата:** Апрель 2025
**Автор:** @{{user}}
---
#### **1. Введение**
Генеральный директор BlackRock Ларри Финк в ежегодном письме инвесторам указал на риски утраты долларом США статуса мировой резервной валюты. Среди ключевых факторов — рост государственного долга США и усиливающаяся роль цифровых активов.
---
#### **2. Основные тезисы выступления**
- Увеличение государственного долга США снижает доверие к доллару как глобальному активу.
- Цифровые активы, такие как биткоин, становятся потенциальной альтернативой для инвесторов.
- Децентрализованные финансы (DeFi) ускоряют развитие независимой финансовой инфраструктуры.
- Рост популярности биткоина может изменить приоритеты глобальных держателей капитала.
---
#### **3. Глобальный финансовый контекст**
- Доллар США остаётся ключевой резервной валютой, но его доля в международных расчётах постепенно снижается.
- Геополитическая нестабильность усиливает интерес к альтернативным финансовым системам.
- Увеличивается доля юаня, евро и цифровых активов в портфелях государств и частных инвесторов.
---
#### **4. Вывод**
Высказывания Ларри Финка отражают растущие сомнения в способности доллара сохранить доминирование в условиях макроэкономических вызовов. Биткоин и цифровые активы в целом становятся не только инвестиционными инструментами, но и потенциальной угрозой устоявшемуся мировому порядку, основанному на фиатных валютах.
---
США обсуждают с Россией перспективу возвращения Аляски – источники
The Insider
2 апреля 2025 00:30
Одной из тем переговоров Кремля с командой Дональда Трампа стал вопрос о выкупе Аляски, сообщают источники, близкие к переговорам с обеих сторон. Предполагается, что часть суммы (около $200 млрд) США могут получить из уже ранее замороженных российских резервов, общая же стоимость сделки пока не ясна, но будет в разы больше, сообщают источники. Согласно существующему проекту, все 700 тысяч проживающих там человек сохранят американское гражданство, но автоматически получат право на российский паспорт.
«Возвращение Аляски России невозможно без референдума, но как и в случае с Гренландией команда Трампа может рассчитывать по сути на подкуп избирателей, - поясняет американист Александр Веселовский, - если выплатить каждому гражданину по $100 тысяч, включая даже младенцев, выйдет около $70 млрд – во много раз меньше стоимости покупки. А учитывая, что это штат республиканский и Трампу там в целом доверяют, сманипулировать общественным мнением будет несложно. Куда сложнее будет убедить в необходимости продажи истеблишмент республиканской партии, где будет немало недовольных».
И российские и американские источники сходятся на том, что реальная причина продажи Аляски связана не с деньгами, которые планируется за нее выручить, а с доступом к природным ресурсам. Сейчас разработка месторождений строго ограничивается американским экологическим законодательством, и вдобавок на этой территории у США и России есть разногласия по поводу размеров американских притязаний на континентальный шельф. «Первоначальный план заключался в том, чтобы просто отменить экологические ограничения и поставить Россию перед фактом о расширении американских притязаний по поводу величины шельфа, - поясняет источник близкий к администрации Трампа, - но это привело бы к новым судебным искам внутри США и еще одной конфликтной точке в отношениях с Россией, поэтому более простым решением оказалось просто передать эту территорию под юрисдикцию России, заранее договорившись с российскими компаниями о совместной добыче, тем более российский бизнес участвует в нефетегазовой добыче на Аляске еще с 2018 года и ничего принципиально нового здесь нет. В итоге удается и избежать ограничений, и заработать полтриллиона долларов».
В Демпартии США уже называют проект продажи Аляски предательством национальных интересов, утверждая, что Трамп это делает в интересах добывающих компаний, которые являются его основными спонсорами, но в долгосрочной перспективе от этого пострадают не только сами жители Аляски, но и вся планета: ограничение добычи делалось в рамках борьбы с глобальным потеплением. Впрочем, источник в окружении Трампа надеется, что сопротивление демократов не будет слишком сильным, так как выбывание из игры республиканского штата будет им на руку на следующих выборах.
Это уже третья итерация переговоров об Аляске: в последний раз план выкупа всерьез обсуждался в 2015 году и тогда называлась сумма в районе $600 млрд, но тогда переговорам помещало падение цен на нефть, до этого дискуссии велись в 2008 году и тоже кончились ничем из-за международного финансового кризиса. В этот раз переговорщики настроены более оптимистично, поскольку в этот раз в деле сошлись и экономические интересы, и политические возможности: до следующих промежуточных выборов Трампу будет несложно проводить через конгресс такие неоднозначные политические решения.
https://theins.ru/news/280180
(https://telegra.ph/file/e2c3bfafb461d8d02ce11.jpg)
Гренландский переполох
Президент США Дональд Трамп стремится продемонстрировать свою эффективность и его мысли кружатся вокруг даты 29-30 апреля, когда его второй администрации стукнет 100 дней. Его команда должна показать к этой дате позитивный результат народной поддержки, которая сейчас выглядит довольно шаткой. Если сопоставить текущие показатели опросов, предоставленные Rasmussen, The Economist, Reuters/Ipsos, Civiqs Polls и Morning Consult, то 51-52% американцев не одобряют работу Трампа. Подобные цифры бьют по его самолюбию, ведь, к примеру, его российскому визави Путину рисуют совсем иные показатели «поддержки»: по данным ФОМ диктатору доверяют 80% россиян.
Как один из секретов путинского рейтинга, помимо фееричного очковтирательства, может рассматриваться его показная, токсичная маскулинность в политике. К примеру, на фоне более 900 тысяч потерь личного состава в Украине, он без малейшей тени сомнения вещает о том, как российская армия наступает по всей линии боевого столкновения. Масштабы смертей, людских страданий, разрушений безумного старикана не волнуют. Главное давить, крушить, имитировать силу и уверенность.
Похоже у Трампа начинают лучше понимать глубину путинской упоротости и отсутствие желания сворачивать войну против Украины. Если милитаристский спич в Мурманске – словесная эквилибристика, то усиление террористических атак на украинские города и разворачивание наступательных операций в Сумской области, говорят, что Москва даже не помышляет о сворачивании агрессии.
Попытки нащупать точки для деэскалации на трехсторонних переговорах в Эр-Рияде не выглядят убедительными, вопреки оптимизму Трампа. Последний обещал закончить войну за 24 часа, а теперь вынужден заземлится и постепенно переходит к использованию турецких и французских заготовок по частичному перемирию. Однако даже столь умеренные предложения РФ встречает с неприятием. Оценки эффективности переговоров разнятся: Трамп говорит о «большом прогрессе», российский переговорщик Карасин не считает их результативными. В обмен на перемирие в Черном море россияне хотят частичного снятия санкций, в том числе со стороны ЕС, но как этого добиться на фоне разногласий Вашингтона и Брюсселя непонятно. Будет ли какая-то ясность к середине апреля, когда пройдет второй раунд эр-риядских переговоров, понимание отсутствует.
В Белом доме вероятно уже не надеятся сделать «мир» в Украине фишкой первых 100 дней Трампа 2.0, а потому внимание резко переключилось на Гренландию. Самый большой остров планеты, являющийся автономной областью Дании, посетил вице-президент Джей Ди Вэнс. Проблема присоединения Гренландии к США своеобразная мечта Трампа, и он ищет пути ее реализации. Американский лидер заявил: Вашингтон нуждается в Гренландии для мира во всем мире, остров нужен для безопасности США, ведь вокруг него повсюду российские и китайские корабли.
В свою очередь Вэнс вместе с супругой Ушей по прибытии на Американскую военную базу Питуффик заявил, дескать Копенгаген не обеспечил безопасность острова, плохо относился к местному населению, и питает надежду, что в случае провозглашения независимости Гренландия мирно войдет в состав США. Команда Трампа готовится к схватке с Россией за Арктику, она осознает, что глобальное потепление меняет транспортно-логистическую и сырьевую составляющие современной геополитики, а значит регион станет зоной серьезного противостояния.
Путин с одной стороны радуется, как гренландский вопрос отвлекает мировое общественное мнение от Украины и вносит раскол по линии ЕС-США. Но в тоже время у него нарастает страх: если американцы и НАТО усилят военное присутствие в Арктике, то нельзя исключать возникновение больших рисков для российского Заполярья.
Пока Путин потерял миллионную армию и оккупировал лишь 125 тыс. кв. км. чужой земли в Украине, он предоставил США козыря для экспансии в Арктике. Здесь проблема не столько в Гренландии, которая и так под контролем Запада. Дело в том, что милитаризация арктических пространств приведет к утрате РФ контроля над безлюдным Заполярьем. Это 28% российской территории или 4,8 млн. кв. км.
Нейросеть GPT-4o значительно ускоряет процесс создания дизайна
Достаточно загрузить изображение из Pinterest и описать необходимые изменения для лендинга, чтобы получить готовый концепт. Дальнейшая работа заключается в незначительной доработке деталей в Figma.
Подписывайтесь на наш канал:
Теперь ChatGPT обладает функцией точечного редактирования изображений
Для этого необходимо загрузить изображение, выбрать инструмент "Select" в правом углу, выделить требуемую область, и нейросеть исправит ошибки или изменит детали. Эта функция особенно полезна для редактирования текста на изображениях.
Подписывайтесь на наш канал:
Уборщик аквариумов из США, используя остроумную идею, зарабатывает $100 тысяч долларов в месяц, продавая стикеры для автомобилей Tesla
На стикерах размещена фраза: "Я купил это до того, как Илон сошел с ума". Несмотря на неоднозначное отношение к Илону Маску, он продолжает вдохновлять людей, хотя и в несколько ином ключе, чем прежде.
Подписывайтесь на наш канал:
Microsoft тестирует Быстрое Машинное Восстановление позволяющее восстанавливать компьютер с ошибками при загрузке
Новая функция призвана предотвратить широкомасштабные сбои, подобные тому, который был вызван обновлением Crowdstrike.
https://tefida.com/microsoft-tests-quick-machine-recovery-to-restore-pcs-that-cant-boot/
#microsoft #quickmachinerecovery #windows11 #61203653 #windowsinsiderpreview #crowdstrike #bsod #windowsupdate #itадминистраторы #новостиit #tefidacom
Я предчувствую какую-то совершенно невероятную задницу.
Интуиция аж гудит. А моя Интуиция впустую обычно не срабатывает.
Ну что на этот раз...
Не возвращение пятой бывшей же.
Кто бы что ни задумал учудить - подумай, надо ли это тебе.
Я выплыву. Уже выплывал не раз. Утомительно, конечно, но ничего, справлюсь.
А ты? Хватит сил разгрести последствия?
В Бангладеше более 300 швейных фабрик, производящих одежду для таких известных брендов, как Zara, H&M и Levi's, приостановили свою работу
Рабочие требуют повышения заработной платы с €70 до €190 евро. Забастовка привела к серьёзным последствиям: 50 фабрик были сожжены или разграблены.
Подписывайтесь на наш канал:
OSINT_Alfa (@OSINT_Alfa) / X
https://twitter.com/OSINT_Alfa